Статті
Постійне посилання на розділhttps://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/7372
Переглянути
18 результатів
Результати пошуку
Документ Синтез мистецтв у жанровій парадигмі елегії (на матеріалі оповідання «В лавровім вінку» Сильвестра Яричевського та «Майових елегій» Івана Франка)(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті йдеться про властивості мистецької синестезії як особливого явища української модерністської літератури початку ХХ століття, проявленого насамперед у жанровій матриці елегії. Зіставленням теоретичних поглядів на елегію (починаючи від «Саду поетичного» Митрофана Довгалевського) установлено, що саме в літературі бароко вона відкриває широкі можливості до синтезу різних сенсорних образів, жанрових маркерів та інтонаційних чинників, а у добу модернізму органічно трансформується з віршованої у прозову парадигму. Мета цієї роботи – утвердити елегійну жанрову матрицю як чинник синтезу словесних та образотворчих мистецтв і, як наслідок цього, творення особливого екфрастичного універсуму. The author of the article examines the properties of artistic synthesis as the specific phenomenon of Ukrainian Modernist literature at the beginning if the 20th century, revealed predominantly in the elegiac generic matrix. Upon juxtaposing the theoretical notions of elegy (initiated from Hortus poëticus by Mytrofan Dovhalevsky), there was affirmed that it would open the wide opportunities for combining various sensory images, genre markers and intonation factors, and furthermore, in Modernism, it got organically transformed from verse into prose paradigm. The objectives of this work are to confirm the elegiac generic matrix as the factor of synthesizing verbal and visual arts and, consequently, creating the special ecphrastic universum.Документ Жанрове розмаїття "п'єси у п'єсі" у сучасній українській літературі(2023) Науменко, Наталія ВалентинівнаНадзвичайно важливою й актуальною є проблема вивчення еволюції іронічного начала в літературній творчості. У цій роботі йтиметься про іронічний стиль у драматургії, оскільки вона ґрунтується на ігровому елементі, основному для іронії. Риторична фігура «прикидання» (eironeia), з якої виростає зазначений вид комічного, зумовлює основний критерій вибору матеріалу для дослідження: прийом «театр у театрі», або «сцена на сцені». Розвиткові іронічного змісту не лише п’єси у п’єсі, а й інших можливих родо-жанрових модифікаціях цієї структури служить двоплановість зображення — як у формальному, так і у змістовому аспектах. Тобто, до конкретного твору включається інший твір (навіть і не один), закодований тим самим кодом, що й весь художній простір тексту. Тому дієвим формотворчим чинником тут є «репетиція», на основі якої будується або цілий твір, або його частина. Відтак дослідження «сцени на сцені» в українській літературі є актуальним і сьогодні.Документ Візіонерський характер лірики Стінга у контексті реалій війни 2014-2022 років в Україні(2022) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ цій статті розглянуто «антивоєнні» жанрово-стильові та образні риси творів Стінга як своєрідні архетипні комплекси, суголосні з реаліями російсько-української війни 2014-2022. Зважаючи на розмаїття європейської музики вісімдесятих років ХХ століття, варто зауважити, що для поетичного доробку Стінга характерна історико-політична, у тому числі антивоєнна, загостреність пісень. Надалі воєнна концептосфера в пісенних текстах подальших років набуває більш архетипного забарвлення, виступаючи пересторогою людству: такими є «When the Angels Fall» в альбомі «The Soul Cages» (1991), «This War» у «Sacred Love» (2003), «Inshallah» у «57th & 9th» (2016) тощо. The author of this article examined the “anti-war” generic, stylistic and imagery traits of Sting’s works as the specific archetypal complexes consonant to the realities of 2014-2022 Russian-Ukrainian war. Regarding the diversity of European music of the 1980s, it is noteworthy that historical-political, in particular anti-war, acuteness is very typical for Sting’s poetic texts. Thenceforth, it was affirmed that the military concept sphere in song lyrics had been gaining more archetypal content during 1990-2000s, serving as a warning to humankind: those were “When the Angels Fall” (“The Soul Cages”, 1991), “This War” (“Sacred Love”, 2003), and “Inshallah” (“57th & 9th”, 2016), etc.Документ Змістові конотації образу вина в українській ліриці зрілого модернізму(2021) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті проаналізовано особливості творення образу «вино» в українській поезії доби зрілого модернізму (перша третина ХХ століття). Утверджено, що знайомство з писемними шедеврами, присвяченими вину, спонукає реципієнтів глибше пізнавати таємниці історії, технології виробництва, культуру споживання напою. Адже, окрім метафоричних значень, образи вина та винопиття в українській поезії містять комплекс асоціацій, які виникають завдяки добору вин, їхнім кольорам, запахам, смакам, атмосфері застілля. Засновані на образі вина ліричний пейзаж чи натюрморт, медитація чи тост, пісня чи посвята завжди передбачають «співтворця» – читача з його зосередженим проникненням у світ, зображений у віршованих творах.The article represents an analysis of the specification of wine imagery created in Ukrainian poetry dated back to early Modernism (the first third of the 20th century). There was affirmed that, upon getting acquainted with written masterpieces dedicated to wine, the recipients are inspired to profoundly cognize the mysteries of its history, production technology, and culture of consumption. In fact, apart from the metaphoric meanings, images of wine and wine drinking in Ukrainian poetry contain the associative complexes emerging due to selection of wines, their colors, scents and tastes, and feast atmosphere. A lyrical landscape or still-life, meditation or toast, song or epistle always has an implicit co-author – a reader who is able to permeate into the world depicted in verse works.Документ П’ятдесят відтінків білого: Vers blanc у сучасній українській поезії(2021) Науменко, Наталія ВалентинівнаПредметом дослідження у статті стали формозмістові характеристики українського білого вірша ХХ – початку ХХІ століть. Показано, що білий вірш (vers blanc) у розвитку індивідуального стилю поета є віховим етапом на шляху від перших римованих проб пера до верлібру або віршованої драми, а саме в ній він виступає органічним елементом формозмісту ще з часів Відродження. Сучасний білий вірш у творчості молодих авторів – не просто свідчення нездатності поета добрати риму на певне слово, а, навпаки, вияв усвідомлення потреби оновлювати римовий репертуар, намагання вести оповідь у метризованій формі, тим самим реалізуючи внутрішні потенціали вірша та залучаючи нас до співтворчості. The formal and substantial specifications of Ukrainian blank verse written from the 20th until the beginning of the 21st century became the main subjects in this article. There was shown that the vers blanc within the individual style of a certain poet is usually a milestone on the way from the first rhymed endeavors to a free verse or a verse drama, in which it appeared to be the organic formal and substantial element, dated back to Renaissance. Never an evidence of the poet’s inability to select a rhyme for the certain word is the contemporary blank verse; otherwise, it reveals the writer’s aspiration to renovate the rhyme sequences, to narrate in a verse form in order to realize the internal potentials of the verse and to involve the reader to mutual creativity.Документ Сецесійний образотворчий складник в українській модерністській поезії(2020) Науменко, Наталія Валентинівна; NaumenkУ статті розглядаються особливості сецесійного творення образів природи та кохання, репрезентованого поетичними творами з добірок «Співи землі» Михайла Жука, «Calendarium» Миколи Філянського та «За брамою раю» Миколи Вороного. Показано, що сецесія як вияв дискретності й водночас пишної декоративності буття зумовлює оригінальність жанрової семантики, символіки та сюжетики любовних історій або натурфілософських замальовок. У різножанрових поезіях автори послідовно створюють панорамне, «петраркіанське» довкілля зі вписаними у нього постатями ліричних персонажів та їхнього оточення. The article shows the analysis of specifications of secession-oriented creating images of nature and love, represented by verse works from poetic collections ‘Chants of the Earth’ by Mykhailo Zhuk, ‘Calendarium’ by Mykola Filyansky, and ‘Beyond the Heaven’s Gate’ by Mykola Voronyi. The author of the article dealt with secession as the factor of discretion and otherwise the lofty decoration of everyday life, which conditioned the originality of generic semantics, symbolic and narrations in either love stories or natural-philosophical sketches. Apparently, the poets succeeded in gradual creation of panoramic, so-called ‘Petrarchian’ vision of the world with lyrical characters and their environment organically inscribed in it.Документ Велика подорож "Останнього корабля": формозмістові характеристики альбому Стінга «The Last Ship» (2013)(2020) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті показано, що у творенні хронотопу приморського міста й супутньої йому образно-символічної концептосфери значну роль відіграють архетипні мотиви (і передусім корабель як алегоричний аналог Храму) та їхні інтерпретації крізь призму поетичного світобачення та світовідчуття Стінга – уродженця приморського Ньюкасла. Узагальнено особливості взаємодії в текстах, які належать до «Останнього корабля», поетичної фоніки, лексики, стилістики, синтаксису у становленні пісенної образності; утверджено кожну пісню як окремий сюжетний твір і водночас складник великого естетичного цілого, який синтезує ліричні, ліро-епічні, епічні, драматичні, фольклорні, сатиричні та гумористичні, публіцистичні жанрові елементи і тим самим зумовлює несподівані повороти у сюжетиці та генериці альбому. Інтерпретуванням пісенного тексту з точки зору жанру, співвіднесенням його версифікаційних особливостей з розвитком поетичної думки митця з’ясовано, що основними виявами унікальності поезії Стінга, явленими в «Останньому кораблі», є переосмислення класичних і фольклорних архітворів, зокрема «морської» тематики, у контексті синтезу лірики з музикою та творення на цьому ґрунті нових жанрово-стильових модифікацій, принципів просодії та художнього мовлення, інтертекстуальних та інтермедіальних парадигм.Документ Жанрові характеристики пісенного доробку Стінга(2019) Науменко, Наталія ВалентинівнаЗавдяки вивченню доробку Стінга крізь призму жанру установлено, що, наприклад, баладна жанрова матриця у його творчості динамічна й відкрита. Вона залежить від характеру конфлікту, покладеного в основу сюжету, часу написання твору та добору віршової системи задля якнайповнішої реалізації творчого задуму. Літературна казка у Стінга, хоч і є поодинокою у його творчості, успішно виконує функції, успадковані від казки народної, – розважально-дидактичну, філософську й сатирико-гумористичну. Поетична сюжетна основа елегійного жанру, до якого належить значна кількість пісень Стінга, – емоційна реакція ліричного персонажа на певні події, ситуації, психологічні імпульси (почуття, спогади, переживання) чи його конкретний душевний стан – меланхолія, смуток, навіть страждання. Показано, що зумовлені жанровою семантикою образно-символічні комплекси, пов’язані з природою та культурою, у творчості Стінга розгортаються у метафору універсуму, деміургом якого є людина.Документ Відгук офіційного опонента: наукова розвідка, діловий документ або художньо-публіцистичне есе(2019) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті окреслено мовностильові характеристики відгуку офіційного опонента у парадигмі наукового спілкування. Мета роботи – на основі аналізу теоретичних даних і результатів практичної діяльності установити специфіку взаємодії жанрових та стильових елементів в опонентському відгуку, яка зумовлює не лише рівень його стандартизації, а й естетичний вплив на реципієнта. Показано, що офіційні опоненти надають діловим за формою документам виразно наукового змісту, а також доцільно включають до них елементи публіцистичного і художнього стилю. Завдяки цьому відгуки стають цікавими не лише науковцям, а й звичайним читачам. Upon being a business paper a priori, the opponent’s review has got the apparent scientific content. Its main constituents are the relevance of the chosen topic; the validity level of the scientific statements, conclusions and recommendations; authenticity, novelty, and completeness of their representation in published works; the critical notes about the dissertation and the main conclusion about its correspondence to the established requirements. In writing and presenting the reviews, the official opponents take part in the special exchange of the creative experience. This process is confirmed to be fruitful for either natural sciences or humanities. The authors of the reviews published in voluminous issues and scientific periodicals, or administered on the websites of educational and academic institutions, tend to expediently combine the elements of various functional styles (academic, business, artistic, publicist, and someplace colloquial) in their works. It will make the review interesting for not only an academician, but also an ordinary recipient.Документ Вільновіршова практика Лесі Українки в художній системі неоромантизму(2019) Науменко, Наталія ВалентинівнаУ статті простежено шляхи імпліцитного та експліцитного втілення верлібрових форм у поетичному доробку Лесі Українки. Цей феномен, який є компонентом складного процесу під умовною назвою «верлібризація» (В. Руднєв), зумовлено характерним на зламі ХІХ – ХХ століть прагненням до оновлення віршового вислову, творчим переосмисленням фольклорної традиції й знакових літературних форм, а також досвідом перекладацької діяльності письменників. Показано, що ще в роботі над перекладами давньоєгипетських поезій та ведичних гімнів Леся Українка зробила концептуальний крок до створення власного стилю вільновіршування, атрибутивними рисами якого стали вживання різностопних трискладових розмірів, мистецька синестезія, інтертекстуальність. The article represents the analysis of the ways to explicitly and implicitly implement the free verse forms by Lesya Ukrayinka in her poetic works. This phenomenon as the constituent of the complex process named ‘vers libre’ization’ (a definition invented by Vadym Rudnev) was conditioned by the aspiration to renew the versified language, to interpret creatively the folklore traditions and the prominent literary forms, and also to actualize the translational experience, which factors are believed to be immanent to the fin de siecle. There was shown that, having worked over the translations of ancient Egyptian poems and Vedic hymns, Lesya Ukrayinka had elaborated her own style of free versification identified by the following features: using the various three-syllable feet; artistic synthesis; intertextuality.