Визначення матеріальної шкоди при порушенні авторського права та суміжних прав в Україні з позиції економічно-правової природи кримінальної відповідальності: проблеми теорії та практики

Abstract

У статті розглядаються актуальні проблеми визначення матеріальної шкоди при порушенні авторського права та/або суміжних прав в порядку, встановленому цивільним, господарським, адміністративним і кримінальним законодавством, з акцентом на визначення економічно-правової природи кримінальної відповідальності за порушення права на твори науки, літератури і мистецтва. Здійснено ретроспективний екскурс в процеси утвердження авторського права та суміжних прав в Європі після «видавничої революції Гуттенберга», а також унормування їх захисту спочатку в національному, а надалі й міжнародному законодавстві, зокрема, у Бернській конвенції про охорону літературних та художніх творів (1886 р.). Проаналізовано особливість судового розгляду спорів у XIX ст. – на поч. XX ст. у Російській імперії, до складу якої на той час входила й значна частина України, щодо авторського права та суміжних прав. Відзначено, що розгляд таких спорів здійснювався в порядку арбітражного, цивільного та кримінального судочинства, із ймовірним залученням експертів («обізнаних людей»). Хоча, такі спори були не частими, у першу чергу, через складність встановлення матеріальної шкоди від протиправного використання творів науки, літератури і мистецтва. Робиться висновок, що в XX-XXI ст. плагіат і контрафакція залишаються в Україні та за кордоном найбільш поширеними видами порушення авторських та/або суміжних прав. При цьому, процедура встановлення матеріальної шкоди за відповідні делікти донині залишається одним із найбільш дискусійних питань судової експертизи економічних досліджень у сфері інтелектуальної власності та, відповідно, суперечливим аспектом звинувачення в кримінальних справах.