У статті проведено порівняльний розгляд українських перекладів трьох архітворів англо-американської літератури із різною просодичною домінантою. Це 130-й сонет Вільяма Шекспіра, верлібр «Чую, співає Америка» Волта Вітмена та поезія «Зупинка у лісі сніжного вечора» Роберта Фроста, позначена особливою строфічною будовою. На основі текстуального аналізу оригіналів виявлено лексичні та синтаксичні риси, котрі становлять певні труднощі для перекладачів, відтак головним завданням стало визначити шляхи їх відтворення засобами української поетичної мови. Добір першотворів для опрацювання зумовлено наявністю значної кількості їх інтрепретацій, що, своєю чергою, дало змогу установити декілька взаємопов’язаних парадигм дослідження
